Виростити дитину – найкраща терапія

Виростити дитину - найкраща терапія

Текст: Давид сервант-Шрейбер • 3 січня 2008

Наташа в розгубленості дивиться на свою заплакану чотирирічну дочку Лізу. Вона-то думала, що вчинила правильно, вирішивши доробити за Лізу глиняний горщик, перш чим учитель перейде до наступного завдання. Їй дуже хочеться гримнути на дочку:

«Ну-ка перестань пхикати!» Але в цей момент вона немов чує свою власну матір, яка виголошує ці слова, і бере собі в руки: їй самій в дитинстві такі вмовляння ніколи не допомагали. Тоді вона раптом розуміє, що поквапилася закінчити Лізин горщик через власного занепокоєння з приводу того, як оцінить їх роботу вчитель. І цим зіпсувала задоволення, яке вони обидві отримують від цих занять у вихідні, де її доньці просто подобається бавитися з глиною, сидячи у мами на колінах.

Якому батькові чи матері доводилося мати справу з гнівними криками свого малюка в магазині? Або підхоплюватися серед ночі, щоб вгамувати невтішні ридання дочки-підлітка, яка розривається між відданістю кращій подрузі і залицяннями її чарівною бойфренда? Ці ситуації здавалися нам нерозв’язними, але, зіткнувшись з ними, ми знайшли в собі ресурси, про які не підозрювали. Подолавши найпершу реакцію – безсилля або роздратування, – ми впоралися, а заодно стали дорослішими.

Успішна психотерапія повинна виглядати саме так: відкрити наші ресурси, що дозволяють «стрибнути вище голови» в розпізнаванні емоцій і умінні управляти ними – і своїми, і чужими. Відносини, які складаються у нас з дітьми, невблаганні. Від цих відносин неможливо ухилитися. Діти – це безумовна даність. Вони не задовольняться одним телефонним дзвінком або одним електронним листом. Їм потрібно особисте спілкування, лицем до лиця, і побільше. А нам потрібно передбачити їх потреби, розвивати в собі вміння співпереживати, міняти через них наш розпорядок дня, миритися з тим, що вони оцінюють і випробовують нас. І у нас немає вибору: ми ПОВИННІ цьому навчитися!

Під впливом дітей у батьків інакше розвивається мозок. Не так давно ми дізналися, що в мозку дорослої людини продовжують виникати нові нейрони. Причому їх тим більше, чим сильніше діють на наш мозок новий досвід і емоції, змушуючи його розвиватися. У батьків не тільки зростає швидкість появи нейронів, але і виробляються гормони, зокрема окситоцин, що підвищують стійкість до стресу і здатність до емоційної прихильності. Схоже, поліпшуються і здатності до навчання: в університеті штату Вірджинія (США) дослідники показали, що самки щурів, ставши матерями, швидше вчаться і промінь-ше запам’ятовують свої рішення. Автори роботи приходять до висновку, що материнство, стимулюючи нейрони, тим самим реорганізує мозок *. А Майкл Мерзеніч (Michael Merzenich) з Каліфорнійського університету в Сан-Франциско навіть називає батьківство «революцією для мозку» **.

Виростити дитину - найкраща терапія

Нещодавно одна моя приятелька, яка працює у великому видавництві, розповіла, що вже давно помітила одну річ про своїх колег: з батьками їй спілкуватися легше, чим з іншими. Може, тому, що їх мозок і вони самі навчилися краще вловлювати те, чого потребують інші. А можливо, справа в тому, що життя подарувало їм кращу з терапій …

* C. Kinsley, L. Madonia et al. «Motherhood Improves Learning and Memory, Neural Activity in Rats is Enhanced by Pregnancy and the Demands of Rearing Offspring». Nature, 1999..

** K. Ellison «This Is Your Brain on Motherhood». The New York Times 8 травня 2005 року.

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code