Про те, яке прохання шільдбюргери подали імператорові і як він їм відповів

Про те, яке прохання шільдбюргери подали імператорові і як він їм відповів

Хоч його величності государя імператора і подобалося у шільдбюргеров, проте справи державні не терпів більше зволікання, і він повідомив міського голову про день свого від’їзду. В знак милості за хороший прийом він дозволив шільдбюргерам звернутися до нього з проханням.

Городян це дуже обпорадувало, і вони подали імператорові цілий сувій. У ньому були детально викладені лиха, що звалилися на них, коли вони складалися порадниками при- князів в чужих країнах. Жити далеко від дому їм доводилося довго, дружини, залишившись одні, бідували, і господарство занепало. Довелося їм повернутися в шильдой, щоб запитавти біді. Тоді-то вони і вирішили від великого свого розуму дурістю рятуватися. Спосіб цей став приносити добрі плоди, і вони поклали і надалі так дотримуватися себе.

І жилося б їм привільно під блазнівським ковпаком, якби не злі підступи сусідів. Вони над бідними шільдбюргерамі і над їх дурістю так зло знущаються і такими насмішками і убивчими образами піддягають, що доводиться городянам за своє життя побоюватися. Тому-то шільдбюрге-ри і просять государя скріпити їх блазнювання імператорської підписом і печаткою, щоб від злих нападок вберегти. Нікому вони свою мудрість не нав’язували і своїм блазенством теж не докучають.

Імператор охоче виконав їх прохання. У той же день він велів своєму найкращому писареві написати нижченаведену охоронну грамоту:

«Ми, Божою милістю імператор великої і могутньої імперії, постійно дбаючи про збільшення своїх володінь, оголошуємо справжнім всім і кожному, що, згідно з прохання жителів міста Шильди, беремо їх відтепер під свій захист і наказуємо: ніхто їм в їх блазенстві і дурості ніяких перешкод лагодити не повинен ні словом, ні ділом, ні думаючи-

Про те, яке прохання шільдбюргери подали імператорові і як він їм відповів

ням. А якщо знайдуться неслухняних, то загрожує їм велика кара і вічна наша імператорська немилість. Таким ослушникам наказую надягати ковпак блазня з одним, двома або трьома дзвонами, в залежності від тяжкості злочину. Зняти цей ковпак дозволяється лише після примирення з скривдженим шільдбюргером і сплати двох гульденів в нашу імператорську скарбницю.

Така наша тверда воля і наше імператорська рішення, якесь ми своїм підписом скріплюємо і накладенням друку засвідчуємо.

На додачу до охоронної грамоти імператор доклав ще чималу «подяку» і зобов’язав своїх гостинних господарів витратити її якомога скоріше і веселіше.

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code